У багатьох приміщеннях різного призначення (житлових, учбових, медичних, службових, підсобних і. т. д) може бути влаштована природна вентиляція.
Такий перелік будівель і приміщень, де дозволяється влаштовувати вентиляцію даного типу, задається державними санітарними нормами і правилами (СНиП – рос.) та державними будівельними нормами (ДБН).
Головним показником є кратність повітрообміну в приміщенні, яку диктують санітарні норми встановленні державою.
Кратність повітрообміну (м3/год) обрахована в залежності від кількості людей, які знаходяться у приміщенні, обсягу та призначення останнього, і означає заміну повітря в приміщенні в обсязі його об’єму за 1 годину.
Наприклад: у шкільному спортивному залі кратність повітрообміну буде більша, ніж у навчальному класі. Тому що при виконанні вправ та рухливих ігор в спортзалі учні виділяють у повітря більше тепла, вологи, вуглекислого газу тощо. Розрахунки повітрообміну проведені по всіх трьох видах шкідливих надходжень у повітря приміщення (з них вибраний найбільший повітрообмін).
Як працює природна вентиляція
1. Неорганізована природна вентиляція
За рахунок різниці температур (а значить і тисків) внутрішнього і зовнішнього повітря, а також під дією вітру відбувається повітрообмін у приміщеннях.
У холодні (зима) та перехідні (весна, осінь) періоди року температура повітря в приміщенні вища за температуру повітря ззовні.
Зовнішнє (холодніше, а значить важче) повітря заходить ззовні, витискує внутрішнє (тепле) повітря через фрамуги,кватирки, вікна.
2. Організована природна вентиляція.
Вона працює під дією гравітації та вітрового тиску,наприклад, канальна система природної витяжної вентиляції: канали в цегляних стінах, які починаються в верхній частині приміщення решітками, виходять на горище (або на покриття верхнього поверху), далі продовжуються повітропроводами коробами (з оцинкованої листової сталі, дерев’яними, цегляними), які виводяться вище покриття або даху. Висота регламентується розрахунком та архітектурою будівлі. Закінчується повітропровід зонтом для захисту від опадів: дощу, снігу.
Така витяжна природна система регулюється (по обсягу викидного повітря) регулюючою решіткою під стелею приміщення (при вході у вентиляційний канал).
Для збільшення ефективності природної вентиляції за рахунок вітрового тиску інколи, замість зонтів на вихідному повітропроводі, ставлять дефлектори. Останні можуть застосовуватися на оголовках димових, опалювальних каналів, при нестачі тяги.
3. Аерація.
Аерація – це ще один вид природної організованої вентиляції.
Працює за рахунок сумісної дії гравітаційного й вітрового тиску та спеціальних створів у стінах - літні та зимові фрамуги, на дахах цехів – ліхтарі.
Приток організовується в нижню зону приміщення (цеху) через фрамуги (влітку – через всі, в зимовий період – через верхній ряд з-під вітряного боку), а витяжка - з верхньої зони приміщення через ліхтарі з завітреного боку.
У цехах нижній ряд фрамуг проектується на висоті 0,5 – 2,0 м, а верхній – 4,0 – 6,0 м.
Аерація проектується для приміщень (цехів) з надлишковими теплонадходженнями (термічні, прокатні, ливарні, мартенівські цехи, кузні, котельні) цілорічної дії, а для приміщень (цехів), у яких тепловиділення незначні – періодичної дії - лише для теплого періоду року.
У цехах зі значним надходженням пилу і газів аерація не допускається.
